Гантінгтон догледів перехід від авторитаризму до демократії за півтора десятиліття в 35 країнах і спробував з’ясувати причини такої синхронної, майже одночасної трансформації. Насамперед тим, що у Південній Європі та Південній Америці ішлося головним чином про одиничний перехід - від диктатури до демократії, ішлося «всього лише» про творення демократичних інституцій. Так було в Греції й Португалії, в Іспанії й Чилі, на Тайвані й у Південній Кореї. Так поступают те, у кого нет чувства Родины и принадлежности к своей земле. Власне становлення кучмівського авторитаризму в Україні, як і єльцинсько-путінського у Росії, супроводжувалося подібним словесним крутійством міжнародних спостерігачів - про те, що вибори, хоч і не відповідають демократичним стандартам, а проте є вагомим кроком уперед порівняно з попередніми, ще більше шахрайськими. Транс-формація більшою мірою характеризує те, що вже відбулося, вказує на доконані зміни. Transition є радше процесуальною характеристикою, вона вказує на якийсь незавершений рух, процес, скерований далі, у майбутнє. А вона позначає цілком реальну боротьбу - і то не лише за домінування у певному політичному, прогнози екстрасенсів для України на 2023 рік економічному чи культурному простору, а й довкола певних цінностей - політичних, економічних, культурно-цивілізаційних. Тобто політика в сірій зоні - це таке собі ходіння по мінному полю, де кожен нерозважливий крок - чи ліворуч, чи праворуч - може бути однаково небезпечним.
Це дуже важливо, тому що кажуть екстрасенси про війну 2023 року англійська мова має також слово transformation і мені важливо підкреслити, що кажуть екстрасенси про війну 2023 року йдеться саме про transition, а не про transformation, і різниця ця - часто може бути незначною, але іноді - дуже істотною. У цьому контексті я невипадково згадував, крім України, ще Росію та Білорусь, а також Туреччину, бо це все - території, регіони, де європейські цінності стикаються з іншими, не європейськими, засадничо антиєвропейськими. Перший, більш ризикований, полягає в тому, щоб надати Києву зброю, якої він потребує: керовані ракети великої дальності, більше танків, безпілотники Predator і винищувачі F-16, - і не тільки передбачення для України на 2023 рік того, щоб витіснити Росію з територій, які вона захопила в цій війні, але й для того, щоб повернути Крим і окуповану частину Донбасу. Але вона завжди може мати ситуаційним союзником ту частину авторитарної більшості, яка не приймає саме цього виду авторитаризму - умовно кажучи, українофільського чи, навпаки, прогнози екстрасенсів для України на 2023 рік русофільського. Зокрема, у 1989 році вона сказала: "американські брати впадуть після нападу сталевих птахів… і невинна кров хлине". Потім я спробую коротко окреслити весь той інструментарій, яким я намагатимуся характеризувати, описувати посткомуністичні трансформації, і після того вже візьмуся за основну частину своєї доповіді, тобто власне за аналіз української трансформації, використовуючи окреслений інструментарій і маючи на увазі ширший контекст посткомуністичних трансформацій не лише в Україні, а й у посткомуністичному світі загалом.
Дехто, як наприклад Майкл Макфол (Michael McFaul), назвав це четвертою хвилею демократизації, маючи на увазі процеси, пов’язані не лише з занепадом комунізму, а й, ширше, із закінченням холодної війни. Томас Карозерс - це той самий американський професор, у якого український академік Литвин вісім років тому поцупив статтю, сприйнявши її як спрямовану буцімто проти ідеї громадянського суспільства і тим самим спокусившись, імовірно, на плагіат. Отже, Карозерс поставив під сумнів п’ять основних постулатів транзитологічної парадигми. У певному сенсі етапною для всіх цих дискусій можна вважати статтю Томаса Карозерса під назвою «Ревізія транзитологічної парадигми» (Thomas Carothers, Revising the Transition Paradigm), опубліковану 2002 року в "Journal of Democracy". Коридор можливостей доволі широкий і його можна використати по-різному. Ну не міг Сталін бути таким кровожерним, як його змальовують, бо ж совєтські виборці нізащо б його тоді не переобрали! Але таким чином він намагається показати, що окремі події є частиною й виразом певних глобальних і певних історичних тенденцій. Я би сказав, що й Совєтський Союз в останні роки перестройки був такою країною, де існувала вже електоральна демократія, проте зберігалася також конституційно закріплена керівна роль Комуністичної партії, котра мала вирішальний голос у дуже суттєвих справах.
Подібну роль відігравала й до певної міри відіграє сьогодні в Туреччині армія. Він говорить зокрема про унікальну роль держави, унікальну роль конфуціанської традиції та колективістської організації праці, і багато чого іншого. Конкурентність передбачає наявність принаймні двох партій, чи принаймні двох кандидатів, які змагаються за владу, а також їхній більш менш однаковий доступ до інформаційних, фінансових та інших ресурсів, зокрема їхні рівні можливості оскаржувати процедуру в незалежному судівництві. Ви, звісно, маєте рацію, деякі країни можуть собі дозволити називатися диктатурами чи авторитаризмами, прогнози екстрасенсів для України на 2023 рік але для цього вони мають бути або великими, як Китай, або ж багатими на нафту, як Саудівська Аравія. По-перше, затираємо принципову відмінність цієї системи від реального соціалізму, що його з більшим чи меншим успіхом вибудовують соціал-демократи без жодних претензій на реалізацію комуністичної утопії. І по-друге, ми затираємо найголовніше в совєтському комунізмі - його тоталітарний характер, що визначався (а) диктатурою комуністичної (а не якоїсь іншої) партії, https://ncbme.com/%d0%ba%d0%be%d0%bb%d0%b8-%d0%b7%d0%b0%d0%ba%d1%96%d0%bd%d1%87%d0%b8%d1%82%d1%8c%d1%81%d1%8f-%d0%b2%d1%96%d0%b9%d0%bd%d0%b0-%d0%b2-%d1%83%d0%ba%d1%80%d0%b0%d1%97%d0%bd%d1%96 і (б) тотальним домінуванням саме комуністичної (а не якоїсь іншої) ідеології. Першу з них він узагалі розтягує майже на ціле століття, від 1826 року до Першої світової війни, що виглядає доволі дивно, бо ж під хвилею ми розуміємо процес, котрий розгортається в ряді країн у більш-менш стислі часові терміни.